Я утром очень долго ждал,
Когда ты встанешь вновь,
Я говорить с тобой желал,
Явить Свою любовь.
Но ты проснулся и ушёл,
Мне слова не сказав;
И мимо ты опять прошёл,
Весь занятый, в трудах.
А Я хотел благословить
Тебя на этот день,
Тебе хотел Я послужить,
Но тебе снова лень...
С тобой на службу Я пошёл,
И ты вдруг застонал...
Ко Мне ты с просьбой не пришёл,
Мне всё не рассказал.
А Я был рядом, ожидал,
Утешить мог тебя!
Но ты молчал, опять молчал.
А я всё ждал, любя...
Весь этот день ты промолчал...
Когда обед пришёл,
Ты Мне "спасибо" не сказал,
И ужин так прошёл...
Как я скучаю по тебе,
Поговорим вдвоём!
Я призывал: "Приди ко Мне!"
А ты сказал: "Потом..."
Потом ты спать лёг...
Я опять остался в стороне.
Я, твой Спаситель, Друг и Бог,
Скучаю по тебе!
Я буду снова ждать утра,
Быть может, ты придёшь...
Я снова рядом, жду, когда
Меня ты позовёшь!
Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
